15-16 травня 2014 року кафедрою соціології ФСП було проведено VІІІ Міжнародну науково-практичну конференцію «Соціальна робота: теорія, історія, інноватика» 
Студентське життя, до якого прагнемо долучитися і спогади про яке, радісні та різні, супроводжують людину протягом життя, не зводиться лише до відвідування лекцій та практичних занять. І для студентів, і для викладачів смислоутворюючим чинником фахової життєдіяльності є можливість взаємодії, обміну думками та представлення себе по шукачами істини й учасниками захопливих комунікацій. Усе вищезгадане мало місце на науково-практичній конференції «Соціальна робота: теорія, історія, інноватика», яка мала статут міжнародної, оскільки стала результатом співпраці факультету соціології і права НТУУ «КПІ» (кафедра соціології) із знаними вітчизняними освітянськими закладами (Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Національна академія державного управління при Президентові України, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” та інші), разом із співорганізаторами – Центром досліджень соціальної політики (Університет Корвінус, Будапешт), Талліннським технологічним університетом і низкою інших організацій: (Вестон консалтінг, Варшава; Київський філіал Українського інституту позитивної крос-культураної психотерапії та менедждменту СПД «INSPIRIS», YMCА Європи, тощо), які є залученими до просвітницької діяльності опосередковано. Тим більш плідною та важливою була їх участь, проведення мастер-класів та тренінгів, що відзначалося, зокрема, студентами – представниками ФБТ,ФММ,ВПІ «КПІ», які отримали нагоду познайомитися із соціальним контекстом і практичною значущістю власних доробок, пересвідчившись у тому, як позбавлення соціогуманітарної вимірності будь-якого фаху збіднює останній, адже науково-технічний розвиток суспільства є багатоаспектно пов’язаним із розвитком самої особистості.
Маємо усі підстави вважати конференцію, що відбулася, успішною, адже поєднання доброзичливості й невимушеності із дисципліною наукового дискурсу, допомагало у поступі щодо пошуків відповідей на вкрай актуальні питання, які є водночас і професійно окресленими у форматі соціологічного знання, соціальної роботи в суспільстві, і загальнозначущими для управління, модернізації країни, розбудови її як соціальної держави. Загальний добробут, наразі, потребує інноваційних підходів у дослідженні та координації людських взаємин : як не допустити збільшення лав андеркласу, а попри будь-які кризові явища, що за умов глобалізації стають перманентними, убезпечити соціально наших співгромадян? Мотивувати до активної праці спроможних і організувати відповідно життєдіяльність тих, хто дійсно потребує державної підтримки, бо потрапив у несприятливі обставини чи є неконкурентоспроможним від народження, з огляду на вік, тощо. У той же час акцентувати розгортання не медичної, а заохочувально-організаційної моделі допомоги, її адресність та превентивний характер.
Кожен з нас наділений свободами й правами, мріє про самореалізацію та незалежність, але й кожен з нас може стати клієнтом соціальних структур. Тому такою важливою є побудова правильної системи надання соціальних послуг і необхідність взаємодії різних дослідницьких програм – ці тези червоною ниткою проходили через виступи багатьох учасників конференції: від відомих професорів до студентів-доповідачів, майбутніх інженерів біотехнологій, соціологів, економістів та кібернетиків. Парадигма гуманістичної дієвості поєднала усіх в прагненні знайти адекватні засоби для її імплементаці у вирішенні проблем сьогодення та майбуття.
